26 В’яжучі компоненти та їх властивості. В’яжучі речовини – це рідке середовище фарб, у якому частинки пігменту з’єднуються в однорідну масу, яка має всі властивості друкарської фарби. В’яжучі речовини визначають поведінку фарби при друкуванні, тобто надають їй важливих друкарських властивостей : певної в’язкості, здатність змочувати друкарську форму, прилипати до неї, переходити з форми на друкований матеріал, закріплюватися на відбитку тощо. В’яжучі речовини повинні задовольняти такі вимоги: - добре змочувати пігменти й сприяти їх стабілізації - мати достатню в’язкість - не вступати в хімічні реакції з пігментами, бо можуть змінювати колір та інші властивості фарби - не вступати в реакцію з матеріалами друкарських форм і фарбових валиків, не пошкоджувати їх - бути прозорим, безбарвними для виготовлення кольорових фарб - бути екологічно чистими - забезпечити достатньо міцне закріплення пігменту на відбитках. В’яжучі речовини можна умовно розділити на 5 груп: - хімічно плівкоутворювальні – утворюють плівку внаслідок хімічних процесів під впливом кисню, температури, світла - вбирні – закріплюються шляхом вбирання в пори паперу - леткі – закріплюються шляхом випарювання розчинника з утворенням смоляної плівки - осаджувальні – однорідні, стабільні, у яких певній кількості смоли відповідає певна кількість розчинника. - термоплавкі – утворюють смоляну плівку при охолодженні до кімнатної температури. У більшості випадків основними складниками в’яжучих речовин є плівкоутворювальні речовини та розчинники. 27 Механізми закріплення друкарської фарби на за друкованій поверхні. Розрізняють такі основні механізми закріплення фарб на відбитках: плівко утворення, вбирання (дифузія), випаровування розчинників. При плівкоутворенні рідке в’яжуче містить реакційно-здатні складові, які лише на відбитку вступають у реакції з полімеризації. Вони можуть утворюватися кількома способами: окислювальною полімеризацією, фотополімеризацією або поліконденсацією. Закріплення вбиранням можливе лише на пористих матеріалах. Механізм закріплення: фарба проникає у поверхневий шар паперу, адсорбується на волокнах і механічно утримується на них завдяки пористій структурі паперу; рідка фаза в’яжучого відділяється й вибірково вбирається. При закріпленні фарби в наслідок випаровування розчинників в’яжучою речовиною є розчини смоли в леткому органічному розчиннику. Механізм закріплення: спочатку спостерігається незначне вбирання, а потім іде випаровування розчинника. При цьому збільшується концентрація смоли й фарба набирає потрібної структурної в’язкості. Можлива комбінація механізмів закріплення фарби на відбитку. 28 Типовий склад фарб. Поліграфічна фарба являє собою складну колоїдну систему, де як дисперсійне середовище виступає рідка в’яжуча речовина, а як дисперсна фаза – твердий порошкоподібний пігмент. Крім пігменту і в’яжучої рідини до складу фарби можуть входити: наповнювачі (AI(OH)3, BaSO4, крейда, каолін) – для більш чіткого виявлення кольору, покращення друкарських властивостей і зниження вартості фарби; - Підфарбовувачі (барвники олієрозчинні) – для підвищення насиченості кольору й покращення відтінку фарби на відбитку; - Сикативи – для прискорення процесу плівко утворення під дією кисню повітря; - Спеціальні допоміжні пасти – для регулювання липкості; друкарських властивостей, усунення відмараювання і т.д. Допоміжні речовини корегують друкарські властивості фарб. Друкарські фарби випускають готовими до використання. Рецептура фарб та технологія їх виготовлення відпрацьовані таким чином, щоб забезпечити одержання високоякісних відбитків у чітко визначених нормативних умовах друкування (мікроклімат у друкарському цеху, швидкість роботи друкарської машини та ін.) без корегування їх властивостей. 29 Цільові добавки. Допоміжні речовини корегують друкарські властивості фарб. Коливання температури і вологості повітря в цеху, використання невідповідного паперу, неякісні друкарські форми, недоліки у роботі друкарської машини - все це може порушити сукупність умов, за яких фарба повністю відповідає вимогам, які до неї висуваються. У випадку, коли оптимальні умови не можуть бути витримані, фарбу корегують, тобто вводять допоміжні речовини, які змінюють її друкарські властивості. Різними фірмами ("Хартман", "Міхаіл Губер", "Лоріллкжс" та ін.) випускається широкий асортимент допоміжних засобів. Це є сикативи, антиоксиданти, пом'якшувальні пасти, розріджувачі та ін. Однак, необхідно пам'ятати, що покращення одного показника може призвести до небажаної зміни іншого. Тому допоміжні речовини можна вводити лише у випадку крайньої потреби і у кількості 2—5% від загальної маси фарби. Сикативи – відіграють роль каталізатора (прискорювача) окиснювальної полімеризації в'яжучої речовини. Сикативами є солі різних металів, які залежно від активності їх дії на процес плівкоутворення можна розмістити так: Кобальтові сикативи сприяють швидкому утворенню поверхневої тонкої плівки, під якою деякий час зберігається рідкий шар в'яжучої речовини або фарби. Марганцевий і свинцевий сикативи, хоч і менш активні, але забезпечують рівномірне плівко-утворення по всій товщині шару. Тому застосування сикативів, що містять декілька металів, не тільки прискорює процес утворення плівки, але й сприяє отриманню плівки вищої якості. Сикативи бувають рідкі та пастоподібні. Рідкі слаборозчинні сикативи — це розчини сполук вказаних металів у льняній олії або уайт-спіриті, їх застосовують, в основному, для глянцевих фарб, бо вони сприяють утворенню глянцевої плівки. Окрім цього, рідкі сикативи можна використо¬вувати і в інших фарбах, що містять складники, які окислюються. Застосування рідких сикативів може спричинити інколи небажане зменшення в'язкості фарби. Сикативну пасту вводять у фарбу для високого та офсетного друку, при цьому вона не тільки прискорює процес плівкоутворення, але і зменшує липкість фарби, що запобігає висмикуванню волокон з поверхні паперу. Вона також перешкоджає обсипанню фарбового шару й утворює еластичу плівку. Нафтенатно-кобальтовий сикатив найбільш активний, але має темний колір. Тому його не можна вводити до світлих фарб. Нафтенатно-свинцевий сикатив менш активний, він діє повільно і процес висихання відбувається за всією товщиною фарбового шару. Рекомендується використовувати суміш двох сикативів у різних співвідношеннях. Це дає змогу поліпшити колір, прискорити час висихання фарби й регулювати активність сикативів. Сушка — це суміш добре перетертих сухих нерозчинних у маслі солей сикативних металів у льняній полімеризованій олії. Сушку, в основному, використовують для офсетних фарб. Пастоподібні сикативи (сикативні пасти та сушка) при добавленні до фарб не зменшують їх в'язкість. У цьому й полягає основна перевага сушки перед масляними рідкими сикативами, застосування яких спричинює розрідження фарб. Антиоксиданти — це речовини, які протидіють процесу окиснювальної полімеризації в'яжучих речовин, сповільнюючи таким чином процес висихання фарби їх найчастіше використовують, коли фарба міститься на фарбових валиках при довготривалих зупинках процесу друкування Паста типу "Гело" — однорідна, м'яка маса жовтуватого кольору, прозора в тонкому шарі. Вона надає фарбі пластичності, тому дає змогу готувати кольорові фарби для високого та офсетного друку без наповнювача. Пом'якшувальна паста — однорідна, м'яка прозора маса світло-жовтого кольору, що складається з парафіну та мінерального масла. Легко змішується з фарбою, зменшує її липкість. Паста запобігає висмикуванню волокон паперу, поліпшує розкатно-накатні властивості, практично не змінює інтенсивність і глянець фарб. Пасту використовують при друкуванні на крейдяному папері, її можна замінити звичайним технічним вазеліном. Офсетна паста — однорідна маса світло-жовтого кольору, суміш вазеліну та парафіну в розчиннику для друкарських фарб. Вона легко змішується з фарбою, поліпшує її розкатко-накатні властивості та перехід офсетної фарби з форми на гумове полотно та папір, знижує надмірну липкість фарби, запобігає висмикуванню волокон паперу з неміцного поверхневого шару, дещо сповільнює швидкість висихання фарб на валиках друкарської машини. Паста, що запобігає щільному приляганню відбитків — це однорідна в'язка маса коричневого кольору, прозора в тонкому шарі. Паста запобігає змазуванню відбитків, утворенню чорнишів, склеюванню аркушів у стопі, поліпшує закріплення фарб, зменшує їх розпливання при друкуванні на крейдяному папері. Поліетиленова паста — підвищує міцність відбитків до стирання і є суспензією кристалів поліетиленового воску в мінеральному маслі. Паста значно зменшує коефіцієнт тертя відбитка на папері. Ослаблювачі — це суспензії наповнювачів у мінеральному маслі або емульсії води в полімеризованій льняній олії. Ослаблювачі зменшують насиченість фарб і надають їм прозорості, не змінюючи їх кольорового тону, їх дію можна порівняти з дією води при малюванні аквареллю. Емульсійні ослаблювачі — це емульсії типу "вода в маслі", в яких маленькі краплинки води рівномірно розподілені у в'яжучому. Маленькі краплинки води діють у середовищі в'яжучої речовини, як наповнювач (подібно до напівтвердих кульок) і надають в'яжучому в'язкопластичних властивостей. Білила. Цинкові та титанові білила при додаванні до друкарських фарб знижують їх насиченість і помітно змінюють кольоровий фон, фарби стають більш непрозорими.
1 2 3 4 5 Категория: ТПВ \| Добавил: Yusia_13 (11.01.2011)
Просмотров: 3730 \| Комментарии: 7 \| Рейтинг: 5.0/1

Всего комментариев: 0