16 Характеристика поверхні паперу. Гладкість паперу – це найбільш важливий показник паперу, що характеризує його поверхню. Чим вища гладкість паперу, тим більшою є щільність прилягання поверхні і друкарської форми, менший тиск при друкуванні, вища якість зображення. При недостатній гладкості поверхні паперу неможливе відтворення найдрібніших деталей друкарської форми, особливо растрових елементів. Ступіть гладкості паперу значно підвищується при введені наповнювача, збільшені ступеню розмелу волокна, нанесення на поверхню паперу-основи покривного пігментного шару. На гладкість впливає також стан сітки, каландрів і якість сукна машини на якій виготовляється папір. Отримати папір із абсолютною гладкістю не можливо. Поверхня паперу завжди має нерівності, які утворюються внаслідок поганого подрібнення волокон. Розрізняють макро- і мікронерівності поверхні паперу. Макронерівностями називають нерівності з великим кроком, що поширюються на великій площі паперу і надають паперу нерівність. Макронерівності з малим кроком не порушують рівності паперу, але роблять його поверхню шорсткою. Мікронерівності виникають у результаті нещільного прилягання структурних елементів паперу. Мають значення розміри самих волокон й дисперсність наповнювача. Чим менші ці елементи, тим менші мікронерівності і більша гладкість паперу. Вплив макро- і мікронерівностей на процех друкування різний. Макронерівності завжди утруднюють процес друкування, мікронерівності не перешкоджають процесу друкування. 17 Фізико-механічні властивості паперу: текучість, пружність, пластичність, міцність, еластичність і деформаційні властивості. Фізико-механічні властивості діляться на властивості міцності і деформації. Пружність – це властивості матеріалу змінювати свою форму під дією відповідної напруги і після усунення її дії миттєво відновлювати цю форму. Отже, пружність – це повністю зворотна деформація, що миттєво виникає і відповідно до закону Гука пропорційна значенню прикладеної напруги. Пластичність – властивість матеріалу залишатися здеформованим після усунення напруги. Вона не зворотна форма деформації. Міцність паперу – здатність чинити опір руйнування при дії механічних сил – важлива характеристика, що визначає можливість використання паперу на швидкісних поліграфічних машинах, забезпечую збереження та довговічність готових друкарських виробів. Недостатня міцність паперу є причиною збільшення відходів і зниженню продуктивності друкування. Міцність залежить від складу і структури паперу. Міцність паперу на розрив і видовження при розтягу визначається зусиллям, необхідним для розриву смужки паперу стандартної ширини і вимірюється на спеціальному приладі – динамометрі. За стандартами міцності паперу на розрив визначається розривною довжиною. Розривна довжина – це розрахункова довжина смужки паперу, який при підвішені за один кінець розірветься під дією власної ваги. Міцність паперу на згин має велике значення в процесі використання поліграфічної продукції. Вона визначається кількістю подвійних згинів (на 180), які витримує смужка паперу перед тим, як розірватися на спеціальному приладі – фальцері. Еластичність – властивість матеріалу змінювати свою форму під дією напруги протягом деякого часу і поступово відновлювати свою попередню форму на розміри після усунення дії напруги. Міцність паперу на надрив має велике значення для рулонного паперу, особливо для друкування газет на швидкісних ротаційних машинах, коли нерідко відбувається обрив паперового полотна через недостатній опір краю паперу надриву. Міцність паперу до стирання є мірою опору паперу висмикуванню волокон у процесі друкування. У поліграфічному виробництві папір витримує різні види деформацій. Під дією навантаження папір може зазнавати зворотної та незворотної деформації. Зворотна деформація зникає при відсутності тиску, а незворотна зберігається. Деформаційні властивості паперу виявляються на всіх властивостях друкарського процесу. 18 Оптичні властивості паперу: білизна, колір,глянець, світлонепроникність, світлостійкість. Якість поліграфічного відтворення різноманітної продукції в значній мірі залежить від оптичних властивостей друкарського паперу. До оптичних властивостей відносять білизну, колір, глянець, прозорість, світлопроникність, світлостійкість. В загальному випадку світло, яке падає на поверхню тіла (1 пад.), частково відбивається (1 від.), частково поглинається (1 пог.) і частково проходить через тіло (1 пр.) 1 пад.=1 від.+1 пог.+1 пр. Оптичні властивості матеріалу залежать від того, як і в якій мірі проявляється відбивання, поглинання і пропускання світла. Білизна - це здатність паперу відбивати світло розсіяно й рівномірно у всіх напрямках. Висока білизна для друкованих паперів досить бажана, тому що чіткість, гарна читабельність видання залежить від контрастності задрукованих і не задрукованих ділянок відбитка. Білизна паперу залежить від білизни волокон, кількості різноманітних мінеральних наповнювачів, проклею вальних і підфарбованих речовин. Значний вплив на білизну паперу має якість виробничої води – її забарвлення, наявність різноманітних домішок. Всі технологічні чинники, які сприяють підвищенню прозорості паперу, одночасно знижують білизну паперового полотна. Суттєво підвищує білизну паперу операція крейдування, особливо якщо покривні шари містять пігменти високого ступеню білизни. При введені в паперову масу білих пігментів з білизною, що перевищує білизну волокнистих компонентів паперу, значно підвищується його білизна за рахунок розбавлення жовтого відтінку, характерного для волокнистих компонентів. Іноді, для підвищення білизни, папір підфарбовують синіми барвниками. Глянець – це результат дзеркального відображення поверхнею паперу падаючого на неї світла. Глянець на пряму пов'язаний з гладкістю паперу. Зазвичай з підвищеною гладкістю глянець також збільшується, однак, цей зв'язок не однозначний. Слід пам’ятати, що гладкість визначається механічним способом, а глянець – це оптична характеристика. Світлопроникність паперу – це коли світло при проходженні розсіюється. Для паперу з капілярно-пористою структурою. Обумовлюючою багаторазове переломлення світла, характерним є розсіяне його проникнення, тобто світлопроникність. Світлостійкість паперу залежить від природи використаних напівфабрикатів, ступеню їх розмелювання, наявності в композиції паперу наповнювачів і барвників, а також поверхневої обробки паперу. Прозорість паперу – це здатність пропускати через себе світло без розсіювання. Прозорість є недоліком паперу, так як вона робить видимим надруковане на зворотній стороні відбитка. При виготовлені паперу прозорість намагаються зменшити. Із збільшенням товщини паперу зростає світло поглинання, в наслідок чого його прозорість зменшується. Для практичної характеристики прозорості користуються умовним і узагальненим показником непрозорості – відношення кількості світла, відбитого від аркуша паперу на чорній підкладці, до світла, відбитого від світлонепроникної стопи цього ж паперу. Засміченість не є оптичним показником, але вона суттєво впливає на оптичні властивості паперу. Засміченістю називають побічні включення: частинки кори, костриці, кусочки розробленої макулатури, чорні вугільні крапки, частинки фарби, мінеральні і металеві включення, видимі неозброєним оком на поверхні паперу. 19 Взаємодія паперу з рідиною. Папір - це капілярно-пористе тіло, яке має гідрофільні властивості, обумовлені природою волокнистого матеріалу. В процесі поліграфічної технології папір вступає в контакт з рідкими матеріалами, що входять до складу друкарських фарб, клеїв, лаків та ін.. Здатність паперу до вбирання фарби залежить, в першу чергу. Від капілярних властивостей паперу. Вбирну здатність паперу у відношенні до фарб визначають вимірюванням поверхневого вбирання крапельним способом. Для того, щоб зменшити чутливість друкарського паперу до вологи, його проклеюють. Перш за все це необхідно для офсетного паперу, який піддається зволоженню в процесі друку. Підвищення вологості навколишнього середовища або намочування у воді змінює лінійні розміри аркуша. Однією з причин цього явища є набрякання волокон. Ступінь лінійної деформації паперу – це зміна лінійних розмірів аркуша паперу (за довжиною й шириною) під дією зміни вологості навколишнього середовища. Деформація має більшу величину в поперечному напрямку, оскільки при набряканні кожне волокно більше розширюється, ніж видовжується. Щоб уникнути деформації паперу при зволоженні, передбачають його акліматизацію. Для цього отриманий зі складу папір витримують у цехах деякий час, щоб він набув показників вологи та температури відповідних умов. 20 Змочування, всочування та набрякання паперу. Здатність паперу поглинати вологу з повітря залежить від його складу по волокну, помолу, проклейки, вмісту наповнювачів і т. д. Молекули води вклинюються в місця переплетіння волокон, при цьому порушується частина водневих зв'язків у структурі паперу і зменшується міцність. Однак, порушення зв'язків і зменшення тертя роблять волокна більш рухомими, здатними вигинатися і витягуватися. В результаті папір стає більш м’яким, та еластичним. При зволожуванні і висушуванні папір деформується (змінює свій розмір). Найбільшу деформацію при зволоженні має папір у поперечному напрямку. Найменшу деформацію при зволоженні має пористий папір, а найбільшу — папір з зімкнутою структурою. В пористому папері збільшення розмірів волокон внаслідок їх набухання не діє суттєво на зміну лінійних розмірів аркуша паперу. В цупкому папері із зімкнутою структурою збільшення розмірів волокон при набуханні обов'язково деформує папір. З метою підвищення стійкості паперу до дії вологи в паперову масу вводять гідрофобізуючі проклеювальні речовини: каніфоль, парафін, крохмаль, меламіно-формальдегідні смоли та інші. Підвищення вологості навколишнього середовища або намочування у воді змінює лінійні розміри аркуша. Однією з причин цього явища є набрякання волокон.
1 2 3 4 5 Категория: ТПВ \| Добавил: Yusia_13 (11.01.2011)
Просмотров: 5011 \| Комментарии: 6 \| Рейтинг: 4.6/5

Всего комментариев: 0