10 Підготовка паперової маси Паперова маса підготовляється шляхом змішання, якщо необхідно, волокнистих напівфабрикатів, наповнювача, клеїльних або фарбувальних речовин, вона доводиться до необхідної концентрації розведенням водою і механічним розмелом. Наповнювачі, звичайно неорганічного походження, використовуються для збільшення непрозорості, поліпшення друкувальних властивостей чи економії целюлози. Клей використовується для зменшення вбирання папером чорнил і т.д. 11 Введення наповнювачів і проклеюваючих речовин. Їх вплив на властивості і структуру паперу. Проклейка – це обробка волокон клейкими та смолянистими речовинами, які підвищують міцність та стійкість паперу до дію води. Рослинні волокна мають високу вбирну здатність, що обумовлено їх гідрофільною природою, тобто наявністю у них великої кількості вільних гідроксильних груп. Тому для надання паперу і картону гідрофобності та покращенню інших властивостей їх проклеюють. Розрізняють: - проклейку в масі, коли речовини вводять безпосередньо у паперову масу під час підготовки до відливу - проклейку в папероробній машині, коли проклеювачі речовини наносять на вологий папір у початковій стадії його формування - поверхневу проклейку, коли проклеюють уже готове паперове полотно шляхом нанесення на його поверхню (з одного чи двох боків) клею. При поверхневій проклейці досягається значна економія проклею вальних речовин, однак тут є потреба у спеціальному обладнані. Тому понад 55% усього паперу і картону, що виробляється, проклеюється у масі. Інколи застосовують два методи одночасно. Існує 3 види проклею вальних речовин які: - надають гідрофобність (каніфоль і її різні модифікації, парафін, стеарати, воски, силікони та ін..) - підсилюють гідрофобність і одночасно збільшують міцність (тваринний клей, крохмал, казеїн, латекси та ін..) - забезпечують вологостійкість (водамін, карбамідо- і меламін формальдегідні смоли) Зараз найбільше поширення одержали різні види клею на основі каніфолі. Каніфоль - це тверда смола, яку отримують з основної смоли. Каніфольна проклейка збільшує гідрофобність паперу. Фізико-механічні показники при цьому понижуються, оскільки клеєві частинки, розміщуючись на волокнах, заважають утворенню міжволоконних зв’язків між гідроксильними групами сусідніх волокон. Введення каніфольного клею у кількості більше за 15% від маси волокна знижує міцність паперу. При використанні каніфольної проклейки відбувається і деяке зниження білизни паперу і картону на 2-15%. Наповнювач – це біла порошкоподібна, нерозчинна у воді мінеральна речовина, яка істотно впливає на властивості паперу, а саме, підвищує білизну паперу, збільшує його непрозорість, гладкість, зменшує лінійну деформацію як після намокання так і залишкову, покращує інші друкарські властивості паперу. Високий вміст наповнювача у папері знижує його механічні властивості, ступінь проклейки, збільшує пилоутворення паперу. У картон значно рідше вводять наповнювач, оскільки це знижує його цупкість та фізико-механічні показники. Для підвищення білизни паперу, а також для ліквідації жовтизни та інших небажаних відтінків при виробництві майже всіх видів паперу широко застосовують фарбування паперової маси. З цією метою в масу вводять, у невеликих кількостях, сині, фіолетові чи червоні барвники, а також оптичні підбілювачі різного роду. 12 Картон і його особливості виробництва. Картон – це листовий, багатошаровий матеріал, маса 1 м2 якого понад 250г. Картон відрізняється від паперу більшою товщиною (0,5 – 3 мм) Для виробництва картону використовують такі типи волокон: - хімічна целюлоза - деревна маса - перероблена волокниста маса (макулатура) Виробництво картону в загальних рисах мало відрізняється від виробництва паперу. Різниця полягає в тому, що картон є багатошаровим композиційним матеріалом тому для його внутрішніх шарів використовують дешеві волокнисті матеріали, ніж на зовнішні. Інколи доводиться розділяти потоки оборотних вод картоноробної машини: на води для поверхневого шару із білених напівфабрикатів і для внутрішніх шарів із макулатурної маси і небілених напівфабрикатів. Якщо ж білизна зовнішнього шару картону не нормується, то оборотні води можуть йти загальним потоком для всіх шарів. Для друкування важливим фактором у картоні є крейдяна поверхня. Колір його поверхні досягається з допомогою пігментів, в’яжучих, аддитивів і води. Нині одним із основних методів крейсування є шаберне крейдування, ним можна домогтися найгладкішої поверхні. 13 Структура паперу і її характеристики. Під структурою паперу розуміють його склад, розподіл складників за площею і товщиною аркуша, характер зв’язків між ними. Умовно розрізняють мікроструктуру та макроструктуру. До першої належить будова складників паперу, їх орієнтація та особливості контактів і зв’язків між ними, розподіл за товщиною аркуша. Макроструктура характеризує розподіл складників паперу за площею аркуша, рівномірність його порушується згустками маси. Загальну уяву про будову паперу, як фізичного тіла, дають товщина, маса квадратного метра, щільність і пористість. Товщина паперу є основною характеристикою будь-якого листового матеріалу й істотно впливає на механічні й оптичні властивості паперу, а також на проходження його в друкарській машинці. Для друкування використовують папір товщиною 0,03-0,25 мм. Товстіший за 3 мм – це картон. Папір неоднорідний за товщиною, при його вимірюванні отримують середнє значення. Відхилення за товщиною спричиняє дефекти в процесі друкування. Від товщини паперу залежить масивність видань і їх економічні показники. Маса квадратного метра – другий важливий показник характеристики паперу. При однаковому складі та ступені каландрування, маса квадратного метра пропорційна середній товщині аркуша. Щільність паперу залежить від виду та ступеня розмелу волокон, кількості наповнювача, ступеня каландрування паперу, тощо. Наповнювач суттєво зменшує об’єм пор паперу. Вміст наповнювача в папері характеризується зольністю. Для характеристики пористої структури паперу інколи використовують термін «пухкість» - величина обернена щільності. Пористість – це ступінь заповнення між волокнистого простору паперу порожнинам. Чим більша пористість паперу, тим менша його щільність. 14 Товщина, щільність, пористість паперу. Товщина паперу є основною характеристикою будь-якого листового матеріалу й істотно впливає на механічні й оптичні властивості паперу, а також на проходження його в друкарській машинці. Для друкування використовують папір товщиною 0,03-0,25 мм. Товстіший за 3 мм – це картон. Папір неоднорідний за товщиною, при його вимірюванні отримують середнє значення. Якість відбитків значною мірою залежить від однорідності товщини паперу в аркуші, стопі, рулоні. Відхилення за товщиною спричиняє дефекти в процесі друкування. Від товщини паперу залежить масивність видань і їх економічні показники. Щільність паперу залежить від виду та ступеня розмелу волокон, кількості наповнювача, ступеня каландрування паперу, тощо. Наповнювач суттєво зменшує об’єм пор паперу. Зменшується об’єм великих пор і збільшується об’єм пор малих радіусів. Вміст наповнювача в папері характеризується зольністю. Для друкарських сортів паперу показник щільності паперу знаходиться в межах від 0,5 до 1,35 г/м3. Щільність паперу тісно пов’язана з пористістю. Для характеристики пористої структури паперу інколи використовують термін «пухкість» - величина обернена щільності. Пористість – це ступінь заповнення між волокнистого простору паперу порожнинам. Чим більша пористість паперу, тим менша його щільність. Висока пористість паперу забезпечує добру вбирну здатність і , відповідно, впливає на швидкість закріплення фарби, але водночас при сильному вбиранні фарби, відбитки виходять менш контрастними і насиченими. На щільному, менш пористому, папері зображення отримують чіткіше. 15 Орієнтація волокон у аркуші. Орієнтація волокон викликає і різну цупкість паперу. В поперечному напрямку папір має меншу цупкість ніж у повздовжньому. При зволожені структура паперу більше розширюються в поперечному напрямку, ніж видовжується в повздовжньому. За цією різницею можна визначити напрямок волокон, шляхом порівняння ступеня провисання смужок паперу, вирізаних у повздовж та поперечному напрямках. Смужка, що вирізана в поперечному напрямку звисає більше, бо папір у цьому напрямку має меншу цупкість. Напрямок волокна визначається за ГОСТ 7585-74 Слід відзначити, що волокна розподіляються в товщині аркуша нерівномірно. Нерівномірно розташовуються частинки наповнювача, тому лицьовий бік паперу, протилежний бокові, що контактує з сіткою папероробної машини, буде рівнішим, ніж зворотній.
1 2 3 4 5 Категория: ТПВ \| Добавил: Yusia_13 (11.01.2011)
Просмотров: 3316 \| Комментарии: 7 \| Рейтинг: 3.0/2

Всего комментариев: 0